Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.Ніколи не навчайте тому,у чому самі не обізнані.

4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1.Сприятливий мікроклімат у родині.

2.Спільна діяльність членів сім’ї.

3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4.Спільний життєвий світогляд.

5.Оптимістичні настрої родини.

6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7.Шанування членів родини, повага до старших.

8.Бережливе ставлення до природи.

9.Активна участь дітей у сімейному житті.

Поради батькам

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитали: «Чого тобі найбільше хочеться?»

«Я хочу захворіти,бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки, мені було так добре»,- відповіла дитина.

Порада 1

Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2

Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен»,«треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З

Будьте в міру вимогливими:

•виправляйте;

•реагуйте на недоліки;

•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».

Порада 4

Спільні сімейні образи — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:

-Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!

-Не плямкай!

-Як ти їси, дивитись гидко!

-А хто за тебе «дякую» скаже!

Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».

То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5

Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні,одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.

•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

10.Відсутність насилля в родині.

11.Збереження родинних традицій і звичаїв.

12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте у разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що,за науково обґрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів — до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7.Шанування членів родини, повага до старших.

8.Бережливе ставлення до природи.

9.Активна участь дітей у сімейному житті.

10.Відсутність насилля в родині.

11.Збереження родинних традицій і звичаїв.

12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

Порада 6

Піклуйтесь про щасливу долю своєї дитини. Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».

Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7

Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8

Обов’язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

Укладач: практичний психолог міського психолого-медико-педагогічного центру Раїса Миколаївна Чернецька


/Files/images/инкл3333.jpg Перші кроки інклюзивної освіти в Україні

Важливим показником розвитку суспільства є гуманне, турботливе й милосердне ставлення до дітей із особливими потребами, які не мають змоги вести повноцінне життя.

Прийнявши Декларацію про політику, принципи і практичну діяльність у сфері освіти осіб із особливими потребами (Саламанка, Іспанія, 1994 р., ЮНЕСКО), усі країни світу постали перед проблемою удосконалення системи навчання, виховання та соціальної адаптації дітей із порушенням психофізичного розвитку, бо саме їх, аби уникнути словесної дискримінації, стали називати такими, що мають особливі освітні потреби.

Інтеграція - зусилля, спрямовані на введення дітей з особливими освітніми потребами у регулярний освітній простір. Ми пристосовуємо дитину до вимог закладу.

Інклюзія передбачає пристосування закладів освіти та їх загальної освітньої філософії та політики до потреб усіх дітей – як обдарованих, так і тих, котрі мають особливі потреби. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки це – особлива система навчання, яка охоплює весь різноманітний контингент дітей та диференціює освітній процес, відповідаючи на потреби усіх груп та категорій.

Інклюзивна школа – заклад освіти, який забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат в шкільному середовищі.

Не дивлячись на те, що інклюзивні школи забезпечують сприятливі умови для досягнення рівних можливостей і повної участі, для їх ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лише з боку вчителів та персоналу школи, а й ровесників, батьків, членів родин.

Інклюзію в освіті можна розглядати як один із багатьох аспектів інклюзії в суспільстві в цілому.

Основний принцип інклюзивної школи полягає в тому, що:

· Всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.

· Заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх вихованців шляхом узгодження різних видів і темпів діяльності.

· Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв'язків зі своїми громадами.

· Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.

· Освітній заклад є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

Інклюзивний підхід:

· створення таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у освітніх закладах;

· водночас, усі діти мають можливість отримати досвід, знання, які сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до тих, хто „відрізняється”.

Ключовий принцип, який лежить в основі інклюзивного підходу, полягає в тому, що освітні заклади мають бути відкритими для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. До їх числа належать діти з порушеннями у розвитку та обдаровані діти, безпритульні і працюючі діти, діти, котрі належать до мовних, етнічних чи культурних меншин.

Основні принципи та цінності інклюзивної освіти

Цінності інклюзивної освіти:

- визнання того, що всі діти можуть навчатися;

- робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку;

- вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей;

- частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства;

- динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.

Інклюзивна освіта базується на таких принципах:

- Цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень.

- Кожна людина здатна відчувати і думати.

- Кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою.

- Адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки.

- Справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків.

- Всі люди потребують підтримки і дружби ровесників.

- Задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини.

- Визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством відповідних для цього умов.

- Залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів та перших вчителів своїх дітей.

- Командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та спеціалістів.

- Складність завдань повинна відповідати здібностям дитини.

- Рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної

освіти кожною дитиною.

- Подолання потенційних бар'єрів в навчанні.

Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб дітей, які відрізняються своїми навчальними можливостями.

Переваги інклюзивної освіти:

1. Для дітей з особливими освітніми потребами:

Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.

Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.

Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.

Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.

У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

2. Для інших дітей:

Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.

Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.

Діти вчаться співробітництву.

Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Темперамент та пам'ять.

/Files/images/типы темперамента.jpg

За визначенням І. Павлова, в основі людської психіки лежить вроджена властивість нервової системи — темперамент. Темперамент — виявлення в житті й діяльності людини типу її нервової системи.

Термін «темперамент» належить Гіппократу й означає в перекладі «співвідношення частин». Гіппократ вважав, що темперамент визначається порушенням у співвідношенні чотирьох головних рідин у тілі людини: крові («сангвініс»), лімфи («флегма»), жовчі («холе») і чорної жовчі («мелане холе»). Так і виникли назви чотирьох типів темпераменту, які збереглися до нашого часу: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік.

/Files/images/халерик.jpg

Холерика відрізняє підвищена збудливість, неврівноваженість поведінки. Він запальний, прямолінійний. Може бути агресивним. Холерик схильний до бурхливих емоційних спалахів, різких змін настрою. Він енергійний, наполегливий, рішучий, безстрашний. Любить ризик, захоплюючі пригоди й історії. Холерик важко іде на компроміс, не прислухається до думки інших, занадто самостійний. Спить мало, прокидається рано. У їжі невибагливий, може їсти великими шматками. Холерик здатний на необдумані вчинки. Він галасливий і задерикуватий. Але періоди активності змінюються періодами млявості.

Флегматик повільний, мовчазний, спокійний. Фантазує мало, грається спокійно, негаласливо./Files/images/флегматик.jpg Не любить ігри, у яких потрібна швидкість, спритність. Розмовляє повільно, з паузами. Не любить нове. Мало рухається, любить поспати, засинає легко, прокидається пізно. Має гарний апетит, у їжі невибагливий. Любить порядок: п'є лише зі своєї чашки, їсть лише своєю ложкою, грається лише своєю іграшкою. Флегматик наполегливий, дисциплінований, слухняний і пунктуальний. Самостійно приймати рішення йому складно, тому він спокійно надає право вибору іншому.

/Files/images/меланхолик.jpgМеланхолік має багатий внутрішній світ, тому часто буває задумливим і сумним. Якщо засмутиться, плаче довго й гірко. Насторожено ставиться до чужих людей, однолітків. Але з тими, кого любить, відкритий, довірливий і добрий. Меланхолікові подобається бути на самоті. Він швидко втомлюється, важко переключається з одного виду діяльності на інший. Засинає пізно, багато фантазує, розмірковує. Зранку прокидається в похмурому настрої. Любить тепло, не любить спорт. Такій дитині потрібно, щоб у родині була людина, якій можна довіритися й отримати розуміння й увагу.

Сангвінік рухливий. Сльози з'являються миттєво, але він швидко заспокоюється. Легко переключається з однієї справи на іншу. Батьків дитини-сангвініка непокоїть її /Files/images/сангвиник.jpgнеакуратність, незібраність, несерйозність. Зате такі діти приємні у спілкуванні, фантазери. Сангвінік легко засинає й прокидається, встає рано. Любить рухливі ігри. Бути непостійним — властивість цього темпераменту. Діти-сангвініки миролюбні, не пам'ятають образи, не жадібні.

Немає поганих і гарних темпераментів. У чистому вигляді темперамент проявляється рідко. Людей з яскравим темпераментом не так багато, але вони все ж таки зустрічаються.

Темперамент впливає на обробку та сприйняття інформації, отже, і на основні пізнавальні процеси, зокрема на пам'ять.

Сангвінікові потрібно 5—8 повторень, щоб запам'ятати інформацію, але зберігається вона недовго.

Флегматик потребує 12—13 повторень і запам'ятовує інформацію на все життя.

Холерикові достатньо 4—5 повторень, але він зберігає інформацію дуже довго.

Що стосується меланхоліка, то 17—20 повторів допомагають запам'ятати інформацію, але вона швидко забувається.

Звідси випливає принцип індивідуального підходу до дітей при їх навчанні. Отож, необхідно обов'язково враховувати індивідуальні особливості дитини. Нещодавно у психологічній науці з'явився новий термін — статевий диморфізм. Він означає диференційований підхід до виховання і навчання дітей різної статі. Тобто виявляється, що хлопчики і дівчатка потребують неоднакових підходів у вихованні та навчанні. У перші роки навчання в школі здатність запам'ятовувати краще розвинена у дівчаток через їхній більш інтенсивний розвиток. Тому кількість повторень для заучування навчального матеріалу хлопчиками цього віку має бути більшою. Дівчатка краще запам'ятовують вірші, їм легше даються предмети, що потребують запам'ятовування значної кількості фактів.

· Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим, вони різні за біологічним віком.

· Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик, по-різному сприймають простір, орієнтується в ньому, а головне, по-різному осмислюють усе, з чим зустрічаються в цьому світі. І, звичайно, не так, як ми — дорослі.

· Коли жінка навчає та виховує хлопчиків (а чоловік — дівчаток), їй мало знадобиться власний дитячий досвід. Порівнювати себе в дитинстві з ними — неправильно і марно.

· Майте на увазі, що дорослий, який сварить дитину за те, що вона чогось не знає або не вміє, подібний до лікаря, який лає людину, що захворіла.

Кiлькiсть переглядiв: 1772